Без рубрики

Коли одеські посадовці хочуть заробити на всьому і занадто буквально розуміють місцеве самоврядування або як збільшити навантаження на підприємців

18.11.2016 «одеські урбаністи» намагались здивувати Одесу своїми урбаністичними знаннями щодо одеських тротуарів і скільки на них треба відвести місця власне для одеситів, а скільки для тимчасових літніх майданчиків біля кафе та барів.

Намагались здивувати ізометричними кресленнями та формулами для розрахунку ширини цих майданчиків.

Проте, на жаль, здивували іншим – правовим нігілізмом.

Під час презентації радник Одеського міського голови анонсував, що розробник правил попередньо вивчив законодавчі нормативи, https://www.youtube.com/watch?v=MFaCgVnZoOI

Проте, як засвідчив сам проект, https://drive.google.com/file/d/0B-M8bxzXFW0BNmVLMm9GVjZYcWs/view, в ньому взагалі не враховані вимоги державних стандартів щодо безпеки руху, а також містобудівні нормативи.

Так, в проект закладається для пішохідної зони: максимальна ширина 2,5 м (2,25 м на кресленнях) та мінімальна 1,5 м (для обґрунтування використовується вигаданий розробниками термін на рос.мові «стесненные условия»).

Таким чином розробники проекту намагаються на свою користь (скоріш на користь власників літніх майданчиків) потрактувати вимоги ДБН 360-92**

«Планування і забудова міських і сільських поселень» щодо розрахункових параметрів вулиць і доріг, де саме такі ширини і вказуються для вулиць районного значення і житлових вулиць.

У зв’язку з чим, пропоную розробниками спочатку вивчити ДБН В.2.3-5.2001 «Споруди транспорту. Вулиці та дороги населених пунктів» (http://brovary.pravo-znaty.org.ua/wp-content/uploads/2012/12/DBN-V.2.3-5-2001.pdf), де категорії вулиць прив’язуються ще й до розрахункової інтенсивності руху, через що такі магістральні вулиці як Катерининська, Преображенська, Ришельєвська, Пушкінська, Канатна, Буніна, Велика та Мала Арнаутська, аж ніяк не підпадають під вулиці районного значення.

У зв’язку з цим, намальованими урбаністами малюнками неможливо обґрунтувати достатню ширину тротуару для руху пішоходів в 2,5 м, яка на таких вулицях повинна бути щонайменше 3 м. Ширина тротуару в 1,5 м є достатньою для вулиць з 2-ма смугами руху, проте в центральній частині майже всі вулиці, крім полос руху мають ще й полоси для паркування, де теж відбувається рух транспорту (не пішоходів же).

Отже ніякими обмеженими умовами не можливо обґрунтувати штучне звуження в проекті тротуарів до 1,5 м – повинно бути щонайменше 2,25м.

Крім того, відповідно до ДСТУ 3587–97 «Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану» (http://ukryama.com/files/DSTU3587-97UA.pdf): «Забороняється розміщувати споруди торговельно-побутового призначення, рекламоносії та інші об’єкти дорожнього сервісу:

  • на тротуарах, пішохідних доріжках і алеях, штучних спорудах
  • ближче ніж 50 м до перехрещень вулиць та пішохідних переходів
  • ближче ніж 150 м до перехрещень, шляхопроводів, мостів на автомобільних дорогах загального користування
  • на зупинці маршрутних транспортних засобів ближче ніж 20 м у межах видимості в обидва боки тротуару від установленого дорожнього знаку, що позначає зупинку (крім кіосків для продажу проїзних квитків)».

А як такий пасаж з ДСТУ 3587–97: «На проїзній частині доріг і вулиць, залізничних переїздах, покриттях тротуарів, пішохідних і велосипедних доріжках, посадочних майданчиках, майданчиках відпочинку, спеціальних майданчиках для короткочасної зупинки автомобілів, поверхні розділювальних смуг і узбіч не повинно бути сторонніх предметів, що не мають відношення до їх облаштування».

На жаль, в черговий раз Одеса отримує документ, який ігнорує діючі законодавчі норми.

Так, літні майданчики, які включають в себе навіси, вуличні вази, вазони, вуличні меблі, огорожі, інформаційні стенди тощо, є малими архітектурними формами згідно з ч.2 ст. 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», нормами якого також передбачено, що розміщення малих архітектурних форм здійснюється за рішенням власника об’єкта благоустрою з дотриманням вимог законодавства, державних стандартів, норм і правил, http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2807-15.

Нагадую, що власником об’єкта благоустрою в даному випадку виступає територіальна громада міста Одеси.

В минулому році «молоді урбаністські дарування» вже подарували місту щось на кшталт місцевого нормативного акту – рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 27.08.2015 №282 «Про затвердження графічної частини до Порядку розміщення вивісок на території міста Одеси, затвердженого рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 14 лютого 2008 року № 178», http://omr.gov.ua/acts/committee/74416/, яким надавались «роз’яснення вимог щодо естетичного вигляду вивісок», а тепер є підставою для видачі протизаконних приписів управління реклами Одеської міської ради.

Вказане рішення є грубим порушенням постанови Кабінету міністрів України від 23.05.2012 №495 «Про внесення змін до Типових правил розміщення зовнішньої реклами» (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/495-2012-%D0%BF), де вказується, що «забороняється вимагати від суб’єктів господарювання будь-які документи для розміщення вивісок чи табличок, не передбачені законодавством».

Розумію, що всі ці урбаністичні потуги пов’язані або з необхідністю обґрунтувати використання грантових коштів, або виконати чергове замовлення профильного заступника міського голови по створенню додаткового кешевого потоку до одеської мерії.

Але ж треба знати міру – ми ж в Україні живемо, а не в якійсь одеській республіці.

Нажаль, замість скасування рішення міськвиконкому № 178, яким суб’єктів господарювання зобов’язують оформлювати не передбачені жодним законодавчим актом технічні паспорти вивісок, до цього рішення внесли ще додаткові обмеження для підприємницької діяльності.

За лаштунками цього розслідування залишилось, чиї інтереси в одеській мерії лобіювали урбаністи.

Отже, далі буде…

 

Григорій Козьма